|
Спогад дитинства. Післявоєнні роки. Голод. Не було їжі, не було одягу та взуття, не було хліба. Люди шукали в землі мерзлу картоплю, буряк.
Помирали з голоду люди, які ходили по селу, їх називали бесарабцями.
Ми маленькі, з сестрою кожного вечора ставали навколішки і молилися до Бога. Мельк - і моя сестра лежить непритомна, голівка закотилася під ліжко. Вночі крізь сон сестричка просила істи.
В село в'їхали частини Радянської армії, і в нашому дерев'яному будинку Сільська рада поселила штаб військової частини. А ми проживали на другій половині будинку в одній кімнаті. Кожного дня до нас заходив майор, брав мене на руки, ставив мене на лавку і тихенько, щоб ніх
...
Читати далі »
|