|
Як я почала писати пісні?
|
|
Коли мені виповнилось 53 роки – я перенесла гіпертонічний криз. Потік крові перекрив мені дихальні шляхи, лікар вводила мені через кожні півгодини препарати для зупинки крові, але вона не зупинялась. Я лежала вдома, транспортувати мене в лікарню не можна було. Я думала, що помираю і почала сповідатися до розп’яття, яке висіло на стіні. Лікарка на той час відлучилася. Я просила прощення за всі свої помилки, які я зробила у житті. Потім заплющила очі, готова перейти в інший світ.
І тут переді мною з’явився довжелезний чорний тунель, який піднімався високо-високо в небо. Біля мене широкий, вгорі – вузький. І в вузькому отворі відкрився люк і з нього вдарило яскраве світло. Потім появилася голова молодого чоловіка, він глянув на мене вниз, потім появилася голова другого молодого чоловіка – він теж глянув на мене. Потім вони глянули один на одного, усміхнулись і люк зачинився. Я зрозуміла: я не помру, я ще буду жити. Мене туди ще не приймають. І раптом біля мене зазвучала музика, ніби грали арфи. Мелодія ніжна, красива і така душевна. Я лежала з заплющеними очима, кров зупинялася. Але звідки лине мелодія біля самого мого ліжка? І такої я ще ніколи не чула. Мене забрали в лікарню. Я виздоровіла. З тих пір вночі мені стали звучати мелодії. Згодом я стала їх записувати. А слова до пісень пишу сама. Вони легко приходять до мене. Слова про любов до Батьківщини, до рідного краю, до отчого дому. Ну, і звичайно про кохання. Бо на коханні тримається людське життя. |
|
Леся Білань
|
|
Народилася я в селі Батятичі на Львівщині.
Зараз проживаю у м.Червоноград Львівської області.
Звернутись до мене можна за телефоном: (093)4291272 або на моб. 066-85-91-942 E-mail: l.bilan@ukr.net
|
|
Афанасєва Олександра Василівна |
Матеріалів немає